У 1930 році у Дніпропетровську було створено вищий навчальний заклад залізничного профілю – ДІІТ. Першими студентами стали учні технікумів та студенти Київського політехнічного інституту. До інституту були запрошені кращі викладачі, відомі вчені. Кафедра вишукувань була переведена з Києва до Дніпропетровська в 1930 році у складі будівельного факультету
     Перша назва кафедри «Залізниці» і очолював її професор Іван Львович Антоконенко (1880-1955).
        У січні 1933 року з кафедри «Залізниці» були виділені дві, однією з яких «Вишукування, проектування та будівництво доріг» завідував проф. І. Л. Антоконенко.
       Враховуючи досвід Московського та Ленінградського транспортних вищих навчальних закладів, був створений найсучасніший навчальний кабінет «Залізниці та вишукування». У березні 1933 року кафедру перейменували на «Проектування та будівництво залізниць», у вересні – «Вишукування та будівництво залізниць», у 1934 році – «Проектування і будівництво залізниць», з 1937 року – «Вишукування і проектування залізниць».
      Перший випуск дипломованих інженерів на кафедрі відбувся в 1934 році.
      Починаючи з першого випуску, дипломники виконували реальні дипломні проекти на замовлення міністерств. Так, у першому випуску реальні дипломні проекти для Північно-Кавказької експедиції технічних вишукувань виконували Б. І. Левін, І. Ф. Хвостик, Ф. Я. Зубець та ін. У 1938 році для проведення вишукувань на Байкало-Амурській магістралі був сформований студентський загін. 27 виспускників були направлені на БАМ, у тому числі П. Г. Богомаз, В. У. Гоц, Г. О. Завада, І. П. Марунич, М. К. Павловський, І. Ф. Хвостик, Г. П. Чернишов та ін.
     Уже в ті часи вчені ДІІТу займалися проблемами швидкості на залізницях. З жовтня 1937 року Наркомат шляхів сполучення дозволив ДІІТу видавати збірник наукових праць, а утворену редакційну комісію очолив проф. І. Л. Антоконенко. До кінця 30-х років транспортні ВНЗ не мали підручників, які б відповідали в повному обсязі програми дисципліни “Вишукування, проектування та будівництво залізниць”. Такий підручник у двох томах був  підготовлений у 1938 році колективом авторів під  ред. проф. К. А. Оппенгейма. Одним з його авторів був проф. І. Л. Антоконенко.
    Випускниками кафедри вишукувань довоєнного періоду були: заступник міністра шляхів сполучення А. Ф. Подпалий; заступник міністра транспортного будівництва СРСР В.Т. Швець; міністр будівництва Молдавської РСР Д. С. Лубинец; начальники головкомів Мінтрансбуду Б. І. Левін, П. П. Мурачов; начальники проектно-дослідних інститутів Ф. Я. Зубець; А. Т. Лайкін, М. К. Павловський, І. Ф. Хвостик.
З початку Великої Вітчизняної війни ДІІТ було евакуйовано в Новосибірськ. У той період завідувачем кафедри вишукувань був призначений заступник начальника інституту проф. С. А. Орбеліанц (1892-1971).
     У 1944 році ДІІТ повернувся до Дніпропетровська. З 1945 року кафедру знову очолив проф. І. Л. Антоконенко. Основними співробітниками кафедри були доценти І. О. Бол’єнко, В. Н. Ляховський, Б. В. Яковлєв.
      У період 1946-1950 рр. ДІІТ закінчили начальник Кривбасбуду В. М. Саласюк, начальник Главдорбуду Мінтрансбуду Г. А. Суботін, начальник Дніпродіпротрансу Г. М. Івановський та ін.
      З 1950 року завідувачем кафедри був обраний доцент Б. В. Яковлєв. Борис Воніфатійович Яковлєв закінчив аспірантуру МІІТу, працював заступником начальника Південної Туркестано-Сибірської магістралі. У 1944 році він захистив кандидатську дисертацію і був направлений на науково-педагогічну роботу в ДІІТ. Професор Б. В. Яковлєв по праву вважається засновником кафедри вишукувань, оскільки при ньому сформувався кістяк кафедри, розвинулися основні напрямки її наукової діяльності. Борис Воніфатійович 38 років працював в ДІІТі, тридцять років з них завідував кафедрою вишукувань, одинадцять років був проректором з наукової роботи.
      У першу половину п'ятдесятих років робота на кафедрі йшла з великою напругою. Постійних співробітників було всього троє: Б. В.Яковлєв, В. У. Гоц і лаборант. Василь Улянович Гоц (1913-1973) пройшов важкий, але славний життєвий шлях. Після закінчення інституту був направлений на БАМ, став досвідченим дослідником. Велику Вітчизняну війну пройшов від початку до кінця, мав бойові нагороди. Відразу після війни повернувся до ДІІТу і згодом став досвідченим педагогом, деканом будівельного факультету. На посаді декана (1968-1973) дуже багато зробив для становлення й розвитку факультету.
      У 1953 році з випускників будівельного факультету був залишений для роботи на кафедрі Ю. В. Малишев. Юрій Васильович проявив себе як талановитий педагог, вмілий організатор навчального процесу, більше 27 років керував заочним факультетом. Зараз  доцент кафедри Ю. В. Малишев завідувач методичним кабінетом університету, керує впровадженням сучасних технологій у навчальний процес.
       У 1954 році на кафедру після аспірантури МІІТу й захисту кандидатської дисертації прибув Є. М. Губенко, що незабаром увійшов у числа провідних педагогів ДІІТу. Євген Миколайович багато років був деканом будівельного факультету (1961-1964, 1976-1986), завідувачем кафедри геодезії (1971-1981, 1986-1993).
      У 1954 році вийшов друком підручник «Основи проектування залізниць», одним з авторів якого був Б. В. Яковлєв. А у 1955 році Б. В. Яковлєв був направлений викладачем у Таншаньський залізничний інститут (КНР), де працював два роки. У 1958 році вийшов підручник проф. Ван-Чжу-Тина, проф. Чен Тун-Шана, доц. С. Е. Кузина, доц. Б. В. Яковлєва китайською мовою «Проектування залізниць».
        За відсутності Б.В. Яковлєва кафедру очолював доц. П.І. Колесніков.
        Після повернення з Китаю Борис Воніфатійович був призначений на посаду проректора ДІІТу з наукової роботи.
У 50-х роках значно зміцнилися зв'язки кафедри з виробництвом. Регулярно проводилися виробничо-технічні конференції ДІІТ-Дніпродіпротранс. У 1959 році була проведена I науково-технічна конференція ДІІТу, МІІТу, Гіпропромтрансбуду, Дніпрогіпротрансу  і Київгіпротрансу.
      У 60-х роках склад кафедри виріс і кількісно, і якісно. При кафедрі була організована аспірантура. Захистили дисертації В. У. Гоц (1964), Ю. В. Малишев (1966), В. І. Євграфов (1968). Затверджений у званні професора Б. В. Яковлєв (1967). Залучені до роботи на кафедрі О. П.Турчин (1964), В. І. Євграфов (1968), В. Г. Лютова (1969).
      У 70-х роках на кафедру були залучені нові співробітники: з Дніпрогіпротрансу О. О. Тільман – досвідчений вишукувач старшого покоління, і колишні випускники ДІІТу В. О. Фадєєв (1971), В. М. Клименко (1971), М. Б. Курган (1972), О. В. Гоц (1973), Д. К. Яценко (1973), В. О. Найдьонова (1974), І. П. Корженевич (1975), А. І. Потапов (1976), В. С. Чернышов (1979).
        Під керівництвом Б. В. Яковлєва закінчують аспірантуру і успішно захищають дисертації М. Б. Курган (1976) та І. П. Корженевич (1983).

     У 1980 році завідувачем кафедри був обраний Віктор Іванович Євграфов (1927-1992).  В. І. Євграфов після закінчення технікуму працював у Дніпрогіпротрансі, де пройшов шлях від техніка до головного економіста інституту. Без відриву від виробництва закінчив ДІІТ і аспірантуру, захистив дисертацію. З 1968 року почав працювати на кафедрі за сумісництвом, з 1975 року – штатним доцентом кафедри.
     Під керівництвом В. І. Євграфова кафедра виконала великий обсяг науково-дослідних робіт. Роботи з розвитку транспортних мереж одержали схвалення міністерства шляхів сполучення, а результати досліджень з екології увійшли в нові будівельні норми і правила на залізничному транспорті – СНиП 2.05.01 (проект) і СТН Ц-01-95.
    З 1992 до 2004 роки кафедру очолював доцент, член-кореспондент Транспортної академії України І. П. Корженевич.
    Під його керівництвом кафедра проводить велику роботу з впровадження сучасної комп'ютерної техніки в навчальний процес. Розроблено програми для автоматизації багатоваріантних розрахунків у курсовому й дипломному проектуванні; впроваджено САПР-КРЕДО для автоматизованого проектування автодоріг і залізниць; комп’ютерні системи тестування знань студентів за різними дисциплінами.
    На базі кафедри здійснюється впровадження сучасних комп'ютерних технологій у видавничу справу в ДІІТі, упроваджуються INTERNET-технології.
    З 1995 року члени кафедри беруть активну участь у роботі Західного наукового центру Транспортної академії України, де проводять дослідження, пов’язані з визначенням ефективності контрейлерних перевезень, організацією пасажирського швидкісного сполучення та модернізацією ділянок транспортних коридорів у межах України.
    У квітні 2004 р. М. Б. Курган захистив дисертацію й отримав науковий ступінь доктора технічних наук за спеціальністю 05.22.06 – залізнична колія, а з вересня 2004 року очолив кафедру. У червні 2006 року йому присвоєно вчене звання професора. З цього періоду відкрита аспірантура й докторантура за спеціальністю 05.22.06 – залізнична колія. Закінчили аспірантуру: Чернишова О. С. (захистила дисертацію у 2010 році), Гусак М. А. (захистила дисертацію у 2012 році). Над докторською дисертацією “Наукові основи удосконалення параметрів ґрунтоущільнюючих машин та технології ущільнення грунтів земляного полотна залізниць” працює Главацький К. Ц. Навчаються в аспірантурі очно Байдак С. Ю., Лужицький О. Ф. 
     Серед випускників кафедри заступники міністра шляхів сполучення Г. С. Савченко, В. Г. Савел’єв, директор Діпротрансбуду Г. П. Чернишов, директор Дніпродіпротрансу І. М. Савилов, заступник начальника Бамбудколії В. Н. Козлов, директор Дніпрометропроекту А. І. Сербін, начальник Дальтрансбуду А. М. Барзенков, заступник начальника Східно-Сибірської залізниці І. А. Настоящий та ін.
     Усього за роки існування ДІІТу кафедра підготувала понад 2500 фахівців у галузі проектування, будівництва та реконструкції залізниць.
     Відвідуючи ДІІТ, випускники залишають свої записи у “Книзі відвідувань кафедри”, в якій представлена вся географія колишнього Радянського Союзу. Ось одна з них: «Вы нам дали не только знания, вы научили мыслить четко, быстро, уверенно, вы нам дали “оружие действия”, которое с годами сверкает более ярко от приобретенного опыта». Це свого роду оцінка праці викладачів
  Праця багатьох викладачів кафедри оцінена почесними званнями і нагородами: Губенко Є. М. – медаллю “Заслужений працівник вищої школи”, знаками “Почесний залізничник”,  “За відмінні успіхи в праці”; Малишев Ю. В. – медалями “За доблестный труд”, “За трудовую доблесть”, “Ветеран труда”, іменним годинником Міністра шляхів сполучення СРСР, знаками “Почесний залізничник”, “За отличные успехи в работе”, “Відмінник освіти України”; Корженевич І. П. – іменним годинником Міністра шляхів сполучення СРСР, знаком “За отличные успехи в работе”; Курган М. Б. – почесними грамотами Міністра шляхів сполучення СРСР і Міністра транспортного будівництва СРСР, знаком “Почесний залізничник”, іменним годинником начальника Придніпровської залізниці, знаком «Залізнична слава ІІІ ступеня».