ДІІТ :: Кафедра Електрорухомий склад

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ

Рішенням уряду УРСР від 23 березня 1930 року в місті Дніпропетровську був заснований інститут інженерів залізничного транспорту (ДІІТ).

В 1931-32 навчальному році на електротехнічному факультеті були створені три кафедри: кафедра електротехніки, кафедра електричних машин і кафедра електропостачання. У червні 1932 року було ухвалене рішення про організацію підготовки інженерів за фахом «Електрорухомий склад» і була створена кафедра електрорухомого складу.

У ті роки в Дніпропетровську не було фахівців в області електричної тяги і тому, спочатку провідними науково-педагогічними співробітниками кафедри були відомі московські вчені. Так, першим завідуючим кафедри був д.т.н., професор Віталій Євгенович Розенфельд, один з найбільших фахівців в області електричної тяги. Саме професор В. Є. Розенфельд в 1959 р. представив доповідь на тему «Система електричної тяги постійного струму високої напруги (6 кВ) з перетворювачем струму на електровозі». Переведення ліній постійного струму на напругу 6000 В дозволо зменшити електричні втрати в контактній мережі, і в порівнянні з напругою 25 кВ 50 Гц, не вимагало великих капіталовкладень, на робіти з переведення ліній зв'язку й автоблокування.

В. Є. Розенфельд

		Для навчальної роботи на кафедру залучалися провідні спеціалісти з Московського інституту інженерів залізничного транспорту доценти П.М. Шляхто й В.О. Забродін, а також один з конструкторів електровозів ВЛ19 заводу «Динамо» Б.О. Лівшиць.
П. М. Шляхто	В.О. Забродін

Вони 2-3 рази в семестр приїжджали в Дніпропетровськ на кілька тижнів, читали лекції, керували курсовим і дипломним проектуванням, приймали іспити, а також допомагали в організації лабораторій, у плануванні й складанні учбово-методичної документації.

Науковці кафедри вели різносторонні наукові дослідження головним чином в області електричної тяги.

В 1931 році в інститут прийшов молодий робітник, комуніст Євгеній Михайленко. По закінченню ДІІТа в 1936 році він був направлений на одну з перших у країні електрифікованих ділянок Мурманськ-Кандалакша Кіровської залізниці.

Він запропонував нове релейне обладнання по захисту фідерів тягових підстанцій, за що одержав своє перше з 10 авторських свідоцтв. Успішно захистивши кандидатську дисертацію, Є.О. Михайленко став одним із провідних спеціалістів по створенню нових дугогасних обладнань високовольтних вимикачів.

Є.О. Михайленко

В 1932-35 роках відповідно до плану ГОЭЛРО була електрифікована перша в Україні ділянка Запоріжжя - Долгінцево.

На цій ділянці під керівництвом професора, доктора технічних наук Віталія Євгеновича Розенфельда проводилася експериментальна перевірка нової методики розрахунків тягових мереж, що одержала надалі загальне визнання, а під керівництвом доцента П.М. Шляхто випробовувалися перші радянські електровози ВЛ19.

Співробітники кафедри брали активну участь у випробуваннях перших електровозів ВЛ19, метою яких було вдосконалювання цих локомотивів і підвищення їх експлуатаційних якостей. Випробування електровоза ВЛ19 було першим етапом наукової роботи з електрорухомим складом. Надалі кафедра ЕРС проводила роботи майже з усіма електровозами постійного струму виробництва Новочеркаського електровозобудівного заводу (ВЛ22М, ВЛ23, ВЛ8).

В 1937 році електротехнічний факультет був перетворений в енергетичний у зв'язку з ростом потреб в інженерах електросилового господарства, а випуск інженерів електрорухомому складу був припинений через скорочення обсягу подальшої електрифікації залізниць.

Електротехнічний факультет дав сотні фахівців з електрифікації залізниць і серед них були Є.О. Михайленко, К. М. Кучма, С.К. Латишев, які в майбутньому склали ядро другого народження кафедри Електрорухомого складу – однієї із провідних кафедр інституту.

Слід зазначити, що випускник кафедри електрорухомого складу С.К. Латишев уже в 1937 році був призначений деканом енергетичного факультету.


С.К. Латишев	К. М. Кучма

В 1956 році був прийнятий генеральний план електрифікації залізниць і країні знову потрібні були інженерні кадри за фахом «Електрорухомий склад». Ініціаторами цього були декан факультету С.К. Латишев і ректор інституту В.А. Лазарян.

Відродження кафедри електрорухомого складу почалося з наказу Міністерства вищої освіти СРСР від 24 листопада 1958 року про створення кафедри ЕРС на факультеті електрифікації залізниць ДІІТу.

У числі перших були запрошені для роботи на кафедрі доцент К. М. Кучма, що приймав особисту участь в електрифікації й експлуатації ділянки Запоріжжя – Долгінцево в довоєнні й післявоєнні роки, доцент Є.А. Михайленко, старший викладач О.С. Абаєв. По конкурсу був прийнятий на посаду асистента Л.В. Петрович, випускник Московського електромеханічного інституту інженерів транспорту (МЭМИИТ). Випускник цього ж інституту доцент Вісін М.Г. після роботи на Куйбишевській залізниці, закінчення аспірантури й захисту дисертації, був направлений на кафедру ЕРС в 1958 році.

Перший завідувачем кафедри ЕРС, після її відновлення став доцент С.К. Латишев, по сумісництву з посадою декана факультету електрифікації залізниць.

Перший прийом студентів на I курс за фахом «Електрорухомий склад залізниць» ( інженер-електромеханік) був здійснений в 1959 році. До цього часу були створені перші навчальні лабораторії для вивчення апаратури й електричних схем електровоза ВЛ22М.

В 1960 році кафедру очолив Каліннік Григорович Кучма.

Велике значення для наукової й навчальної роботи кафедри, мав побудований в 1959 – 61 роках електрифікований полігон, на базі залізничної вітки довжиною 6,3 км, що з'єднувала станцію Зустрічний з територією ДІІТу.


Є.О. Михайленко	Л.В. Петрович	М.Г. Вісін

Для вивчення конструкції європейських електровозів того часу кафедрі ЕРС Міністерством шляхів сполучення СРСР був переданий німецький електровоз постійного струму серії Е44, отриманий після війни по репарації з Німеччини.

Розгорнутий макет схем силових ланцюгів і ланцюгів управління електровоза постійного струму

У приміщенні депо були створені лабораторії електрорухомого складу змінного струму, випробувальна станція для випробування тягових двигунів, електричної тяги, ремонту електрорухомого складу.

Враховуючи, що почалася інтенсивна електрифікація країни, і багато працівників локомотивного господарства були знайомі лише з паровозною й тепловозною тягою, в 1959 році в ДІІТі організовані інженерні курси. Їхніми слухачами стали 30 представників залізниць Радянського Союзу.

З перших днів свого створення кафедра ЕРС почала свою діяльність в області наукових досліджень, експлуатації електрорухомого складу, тим більше що цьому сприяла гарна база, тому що до кінця 1958 року була електрифікована ділянка Нижньодніпровськ - П’ятихатки (Придніпровської залізниці).

Науково-дослідна робота була присв’ячена експлуатаційним випробуванням електровозів ВЛ23 на цій ділянці.

Основна увага в дослідних поїздках приділялася перевірці нагрівання обмоток тягових двигунів, тяговим властивостям електровоза відносно зчеплення, раціональним режимам ведення вантажних поїздів і вибору вагових норм.

Виконавцями цієї роботи були доцент Латишев С.К., к.т.н. Вісін М.Г. і асистент Гетьман Ю.В., що закінчив інститут в 1958 році в першому випуску інженерів-електромеханіків разом із групою студентів-механіків, переведених на факультет електрифікації залізниць. У випробуваннях брали участь і інші співробітники кафедри (Абаєв А.С., Подільський Л.Р., Петрович Л.В., Дуранін Є.О.)

У шістдесяті роки тривало комплектування викладацького складу кафедри. Після закінчення аспірантури Московського інституту залізничного транспорту й захисту кандидатської дисертації на кафедру був направлений Герман Якович Корепанов, а з Ростовського інституту інженерів залізничного транспорту прибув Дмитро Олександрович Курасов.

З 1962 року під керівництвом доцента Вісіна М.Г. протягом декількох років велися наукові дослідження з розробки й впровадження схем синхронізації й удосконалення системи автоматичного пуску електропоїздів постійного струму СР3, ЕР1, ЕР2 і електропоїздів змінного струму ЕР9П и ЕР9М. Дослідні поїздки проводилися на Придніпровській, Північно-Кавказькій, Південній, Прибалтійській, Південно-Західній та Одеській залізницях. У розробці й впровадженні результатів досліджень брав активну участь Борис Трохимович Власенко, у той час лаборант кафедри. Участь його в цих випробуваннях, багато в чому сприяла його майбутньому захисту кандидатської дисертації й роботі доцента кафедри електрорухомого складу.

В 1965 році Міністерство шляхів сполучення доручило кафедрі провести дослідні поїздки на Північно-Кавказькій залізниці. По визначенню ефективності рекуперативного гальмування. Керівником цієї роботи був доцент Латишев С.К., а виконавцями доцент Корепанов Г.Я. і лаборанти кафедри Данилов М.В., Ананьєв В.В.

Під керівництвом доцента Курасова Д.О. з 1964 року колектив кафедри активно включається в наукову діяльність, спрямовану на вдосконалювання електрорухомого складу й подальший розвиток системи його утримання. Період з 1959 року по 1972 рік характеризується тісним співробітництвом кафедри з Дніпропетровським електровозобудівним заводом, по випуску електровозів Д100, Д94 і ВЛ41. Випробування цих електровозів проводилося на електрифікованому полігоні ДІІТу при особистій участі співробітників кафедри.

Д.О. Курасов

В 1970 році завідувачем кафедри ЕРС був вибраний доцент Микола Григорович Вісін (нині приват-професор) – великий фахівець в області автоматизації керування електрорухомого складу. Під його керівництвом в 70-80 роки була розроблена й впроваджена, вдосконалена система автоматичного керування рекуперативним гальмуванням (САУРТ) на електровозах серій ВЛ8 і ВЛ10. Застосування рекуперації на електровозах, обладнаних САУРТ, при випробуваннях на гірських ділянках Львівської залізниці забезпечили значну економію електричної енергії, підвищення швидкості, економію піску й підвищення надійності тягових двигунів.

Колектив кафедри 1970 рік

В 1976 році на замовлення Дніпропетровського електровозобудівного заводу (ДЕВЗ) під керівництвом М.Г. Вісіна були проведені дослідження з удосконалювання системи керування для промислових електровозів. Так для тягових агрегатів типу ПЕ3Т був розроблений тиристорно-імпульсний перетворювач, а для шахтного електровоза IV КП1АТ – амплітудно – широтноімпульсный перетворювач.


Контактний шахтний електровоз	Електровоз IV-КП1-158

У розробці й впровадженні нових перетворювачів брали безпосередню участь наукові співробітники кафедри Г.М. Чілікін, А.І. Кійко, В.А. Лось, С.М. Красильніков (усі вони випускники кафедри ЕРС різних років).

Ще з 1962 року колектив кафедри почав тісно співробітничати із Дніпропетровським електровозо-будівним заводом по випуску Д100, Д94, ВЛ41. Випробування цих електровозів проводилося на електрифікованому полігоні ДІІТу. В 60-80 роках кафедрою проведені роботи, пов'язані із впровадженням у виробництво тягових агрегатів, що випускалися ДЕВЗом.

Виконання ряду договірних робіт дозволило створити науково-дослідну групу під керівництвом доцента Д.О. Курасова, яка займалася питаннями підвищення надійності електрорухомого складу магістрального й промислового транспорту.

До 1969 року науково-дослідна група виросла, з'явилися нові співробітники: Поленюк Г.В., Глейзер В.В., Соловйов В.В., Расін Є.З., Хандрига А.Г., Клишавий А.І., Головач Н.М

З 1969 року починаються роботи із проведення эксплуатаційних випробувань тягових агрегатів ПЕ2, виробництва ДЭВЗа, на Соколово-Сарбайському гірничозбагачувальному комбінаті (ГОКе) у Казахстані (місто Рудне)

Після випуску ДЭВЗом нової партії тягових агрегатів ОПЕ2, ОПЕ1А, ОПЕ1Б, науково-дослідна група проводить експлуатаційні випробування їх у місті Желєзногорську (Росія) і Экибастузе (Казахстан).


У період з 1975 по 1978 р.р. - кафедру очолював доцент Євгеній Онисимович Михайленко	З 1978 по 1988 р.р. кафедрою керував доцент Леонід Вікентійович Петрович

З моменту одержання Україною незалежності й утворення Міністерства транспорту України кафедра електрорухомого складу стає провідною в області наукових досліджень електрорухомого складу. Їй поручаються розробки технічних завдань на нові види електрорухомого складу, рецензування основних документів по експлуатації й ремонту електричних локомотивів і електропоїздів, експертизи технічних рішень і реалізація державних випробувань електровозів для залізниць України.


У 1997 році у зв'язку з відходом Г.К. Гетьмана в докторантуру, кафедру очолив професор Михайло Леонідович Коротенко.	З 1989 по 1997 р.р. і після захисту докторської дисертації з 2002 року й до цього часу керує кафедрою професор, доктор технічних наук Генадій Кузьмич Гетьман.


Колектив кафедри 1994 рік	Колектив кафедри 1998 рік