|
Рішенням уряду УРСР від 23 березня 1930 року в місті Дніпропетровську був заснований інститут інженерів залізничного транспорту (ДІІТ).
В 1931-32 навчальному році на електротехнічному факультеті були створені три кафедри: кафедра електротехніки, кафедра електричних машин і кафедра електропостачання. У червні 1932 року було ухвалене рішення про організацію підготовки інженерів за фахом «Електрорухомий склад» і була створена кафедра електрорухомого складу.
|
|
У ті роки в Дніпропетровську не було фахівців в області електричної тяги і тому, спочатку провідними науково-педагогічними співробітниками кафедри були відомі московські вчені. Так, першим завідуючим кафедри був д.т.н., професор Віталій Євгенович Розенфельд, один з найбільших фахівців в області електричної тяги. Саме професор В. Є. Розенфельд в 1959 р. представив доповідь на тему «Система електричної тяги постійного струму високої напруги (6 кВ) з перетворювачем струму на електровозі». Переведення ліній постійного струму на напругу 6000 В дозволо зменшити електричні втрати в контактній мережі, і в порівнянні з напругою 25 кВ 50 Гц, не вимагало великих капіталовкладень, на робіти з переведення ліній зв'язку й автоблокування.
|
|
В. Є. Розенфельд
|
|
|
|
|
Для навчальної роботи на кафедру залучалися провідні спеціалісти з Московського інституту інженерів залізничного транспорту доценти П.М. Шляхто й В.О. Забродін, а також один з конструкторів електровозів ВЛ19 заводу «Динамо» Б.О. Лівшиць.
|
|
П. М. Шляхто
|
В.О. Забродін
|
|
|
|
Вони 2-3 рази в семестр приїжджали в Дніпропетровськ на кілька тижнів, читали лекції, керували курсовим і дипломним проектуванням, приймали іспити, а також допомагали в організації лабораторій, у плануванні й складанні учбово-методичної документації.
Науковці кафедри вели різносторонні наукові дослідження головним чином в області електричної тяги.
|
|
В 1931 році в інститут прийшов молодий робітник, комуніст Євгеній Михайленко. По закінченню ДІІТа в 1936 році він був направлений на одну з перших у країні електрифікованих ділянок Мурманськ-Кандалакша Кіровської залізниці.
Він запропонував нове релейне обладнання по захисту фідерів тягових підстанцій, за що одержав своє перше з 10 авторських свідоцтв. Успішно захистивши кандидатську дисертацію, Є.О. Михайленко став одним із провідних спеціалістів по створенню нових дугогасних обладнань високовольтних вимикачів.
|
|
Є.О. Михайленко
|
|
|
|
В 1932-35 роках відповідно до плану ГОЭЛРО була електрифікована перша в Україні ділянка Запоріжжя - Долгінцево.
|
|
На цій ділянці під керівництвом професора, доктора технічних наук Віталія Євгеновича Розенфельда проводилася експериментальна перевірка нової методики розрахунків тягових мереж, що одержала надалі загальне визнання, а під керівництвом доцента П.М. Шляхто випробовувалися перші радянські електровози ВЛ19.
|
|
|
Співробітники кафедри брали активну участь у випробуваннях перших електровозів ВЛ19, метою яких було вдосконалювання цих локомотивів і підвищення їх експлуатаційних якостей. Випробування електровоза ВЛ19 було першим етапом наукової роботи з електрорухомим складом. Надалі кафедра ЕРС проводила роботи майже з усіма електровозами постійного струму виробництва Новочеркаського електровозобудівного заводу (ВЛ22М, ВЛ23, ВЛ8).
В 1937 році електротехнічний факультет був перетворений в енергетичний у зв'язку з ростом потреб в інженерах електросилового господарства, а випуск інженерів електрорухомому складу був припинений через скорочення обсягу подальшої електрифікації залізниць.
Електротехнічний факультет дав сотні фахівців з електрифікації залізниць і серед них були Є.О. Михайленко, К. М. Кучма, С.К. Латишев, які в майбутньому склали ядро другого народження кафедри Електрорухомого складу – однієї із провідних кафедр інституту.
Слід зазначити, що випускник кафедри електрорухомого складу С.К. Латишев уже в 1937 році був призначений деканом енергетичного факультету.
|
|
|
|
С.К. Латишев
|
К. М. Кучма
|
|
|
В 1956 році був прийнятий генеральний план електрифікації залізниць і країні знову потрібні були інженерні кадри за фахом «Електрорухомий склад». Ініціаторами цього були декан факультету С.К. Латишев і ректор інституту В.А. Лазарян.
Відродження кафедри електрорухомого складу почалося з наказу Міністерства вищої освіти СРСР від 24 листопада 1958 року про створення кафедри ЕРС на факультеті електрифікації залізниць ДІІТу.
У числі перших були запрошені для роботи на кафедрі доцент К. М. Кучма, що приймав особисту участь в електрифікації й експлуатації ділянки Запоріжжя – Долгінцево в довоєнні й післявоєнні роки, доцент Є.А. Михайленко, старший викладач О.С. Абаєв. По конкурсу був прийнятий на посаду асистента Л.В. Петрович, випускник Московського електромеханічного інституту інженерів транспорту (МЭМИИТ). Випускник цього ж інституту доцент Вісін М.Г. після роботи на Куйбишевській залізниці, закінчення аспірантури й захисту дисертації, був направлений на кафедру ЕРС в 1958 році.
Перший завідувачем кафедри ЕРС, після її відновлення став доцент С.К. Латишев, по сумісництву з посадою декана факультету електрифікації залізниць.
Перший прийом студентів на I курс за фахом «Електрорухомий склад залізниць» ( інженер-електромеханік) був здійснений в 1959 році. До цього часу були створені перші навчальні лабораторії для вивчення апаратури й електричних схем електровоза ВЛ22М.
В 1960 році кафедру очолив Каліннік Григорович Кучма.
Велике значення для наукової й навчальної роботи кафедри, мав побудований в 1959 – 61 роках електрифікований полігон, на базі залізничної вітки довжиною 6,3 км, що з'єднувала станцію Зустрічний з територією ДІІТу.
|
|
|
|
|
Є.О. Михайленко
|
Л.В. Петрович
|
М.Г. Вісін
|
|
|
Для вивчення конструкції європейських електровозів того часу кафедрі ЕРС Міністерством шляхів сполучення СРСР був переданий німецький електровоз постійного струму серії Е44, отриманий після війни по репарації з Німеччини.
|
|
|
Розгорнутий макет схем силових ланцюгів і ланцюгів управління електровоза постійного струму
|
|
У приміщенні депо були створені лабораторії електрорухомого складу змінного струму, випробувальна станція для випробування тягових двигунів, електричної тяги, ремонту електрорухомого складу.
Враховуючи, що почалася інтенсивна електрифікація країни, і багато працівників локомотивного господарства були знайомі лише з паровозною й тепловозною тягою, в 1959 році в ДІІТі організовані інженерні курси. Їхніми слухачами стали 30 представників залізниць Радянського Союзу.
З перших днів свого створення кафедра ЕРС почала свою діяльність в області наукових досліджень, експлуатації електрорухомого складу, тим більше що цьому сприяла гарна база, тому що до кінця 1958 року була електрифікована ділянка Нижньодніпровськ - П’ятихатки (Придніпровської залізниці).
Науково-дослідна робота була присв’ячена експлуатаційним випробуванням електровозів ВЛ23 на цій ділянці.
|
|
Основна увага в дослідних поїздках приділялася перевірці нагрівання обмоток тягових двигунів, тяговим властивостям електровоза відносно зчеплення, раціональним режимам ведення вантажних поїздів і вибору вагових норм.
|
|
|
Виконавцями цієї роботи були доцент Латишев С.К., к.т.н. Вісін М.Г. і асистент Гетьман Ю.В., що закінчив інститут в 1958 році в першому випуску інженерів-електромеханіків разом із групою студентів-механіків, переведених на факультет електрифікації залізниць. У випробуваннях брали участь і інші співробітники кафедри (Абаєв А.С., Подільський Л.Р., Петрович Л.В., Дуранін Є.О.)
У шістдесяті роки тривало комплектування викладацького складу кафедри. Після закінчення аспірантури Московського інституту залізничного транспорту й захисту кандидатської дисертації на кафедру був направлений Герман Якович Корепанов, а з Ростовського інституту інженерів залізничного транспорту прибув Дмитро Олександрович Курасов.
З 1962 року під керівництвом доцента Вісіна М.Г. протягом декількох років велися наукові дослідження з розробки й впровадження схем синхронізації й удосконалення системи автоматичного пуску електропоїздів постійного струму СР3, ЕР1, ЕР2 і електропоїздів змінного струму ЕР9П и ЕР9М. Дослідні поїздки проводилися на Придніпровській, Північно-Кавказькій, Південній, Прибалтійській, Південно-Західній та Одеській залізницях. У розробці й впровадженні результатів досліджень брав активну участь Борис Трохимович Власенко, у той час лаборант кафедри. Участь його в цих випробуваннях, багато в чому сприяла його майбутньому захисту кандидатської дисертації й роботі доцента кафедри електрорухомого складу.
В 1965 році Міністерство шляхів сполучення доручило кафедрі провести дослідні поїздки на Північно-Кавказькій залізниці. По визначенню ефективності рекуперативного гальмування. Керівником цієї роботи був доцент Латишев С.К., а виконавцями доцент Корепанов Г.Я. і лаборанти кафедри Данилов М.В., Ананьєв В.В.
|
|
Під керівництвом доцента Курасова Д.О. з 1964 року колектив кафедри активно включається в наукову діяльність, спрямовану на вдосконалювання електрорухомого складу й подальший розвиток системи його утримання. Період з 1959 року по 1972 рік характеризується тісним співробітництвом кафедри з Дніпропетровським електровозобудівним заводом, по випуску електровозів Д100, Д94 і ВЛ41. Випробування цих електровозів проводилося на електрифікованому полігоні ДІІТу при особистій участі співробітників кафедри.
|
|
Д.О. Курасов
|
|
|
|
В 1970 році завідувачем кафедри ЕРС був вибраний доцент Микола Григорович Вісін (нині приват-професор) – великий фахівець в області автоматизації керування електрорухомого складу. Під його керівництвом в 70-80 роки була розроблена й впроваджена, вдосконалена система автоматичного керування рекуперативним гальмуванням (САУРТ) на електровозах серій ВЛ8 і ВЛ10. Застосування рекуперації на електровозах, обладнаних САУРТ, при випробуваннях на гірських ділянках Львівської залізниці забезпечили значну економію електричної енергії, підвищення швидкості, економію піску й підвищення надійності тягових двигунів.
|
|
|
Колектив кафедри 1970 рік
|
|
В 1976 році на замовлення Дніпропетровського електровозобудівного заводу (ДЕВЗ) під керівництвом М.Г. Вісіна були проведені дослідження з удосконалювання системи керування для промислових електровозів. Так для тягових агрегатів типу ПЕ3Т був розроблений тиристорно-імпульсний перетворювач, а для шахтного електровоза IV КП1АТ – амплітудно – широтноімпульсный перетворювач.
|
|
|
|
Контактний шахтний електровоз
|
Електровоз IV-КП1-158
|
|
|
У розробці й впровадженні нових перетворювачів брали безпосередню участь наукові співробітники кафедри Г.М. Чілікін, А.І. Кійко, В.А. Лось, С.М. Красильніков (усі вони випускники кафедри ЕРС різних років).
|
|
Ще з 1962 року колектив кафедри почав тісно співробітничати із Дніпропетровським електровозо-будівним заводом по випуску Д100, Д94, ВЛ41. Випробування цих електровозів проводилося на електрифікованому полігоні ДІІТу. В 60-80 роках кафедрою проведені роботи, пов'язані із впровадженням у виробництво тягових агрегатів, що випускалися ДЕВЗом.
|
|
|
Виконання ряду договірних робіт дозволило створити науково-дослідну групу під керівництвом доцента Д.О. Курасова, яка займалася питаннями підвищення надійності електрорухомого складу магістрального й промислового транспорту.
|
|
До 1969 року науково-дослідна група виросла, з'явилися нові співробітники: Поленюк Г.В., Глейзер В.В., Соловйов В.В., Расін Є.З., Хандрига А.Г., Клишавий А.І., Головач Н.М
|
|
|
З 1969 року починаються роботи із проведення эксплуатаційних випробувань тягових агрегатів ПЕ2, виробництва ДЭВЗа, на Соколово-Сарбайському гірничозбагачувальному комбінаті (ГОКе) у Казахстані (місто Рудне)
|
|
|
Після випуску ДЭВЗом нової партії тягових агрегатів ОПЕ2, ОПЕ1А, ОПЕ1Б, науково-дослідна група проводить експлуатаційні випробування їх у місті Желєзногорську (Росія) і Экибастузе (Казахстан).
|
|
|
|
|
|
У період з 1975 по 1978 р.р. - кафедру очолював доцент Євгеній Онисимович Михайленко
|
З 1978 по 1988 р.р. кафедрою керував доцент Леонід Вікентійович Петрович
|
|
|
З моменту одержання Україною незалежності й утворення Міністерства транспорту України кафедра електрорухомого складу стає провідною в області наукових досліджень електрорухомого складу. Їй поручаються розробки технічних завдань на нові види електрорухомого складу, рецензування основних документів по експлуатації й ремонту електричних локомотивів і електропоїздів, експертизи технічних рішень і реалізація державних випробувань електровозів для залізниць України.
|
|
|
|
У 1997 році у зв'язку з відходом Г.К. Гетьмана в докторантуру, кафедру очолив професор Михайло Леонідович Коротенко.
|
З 1989 по 1997 р.р. і після захисту докторської дисертації з 2002 року й до цього часу керує кафедрою професор, доктор технічних наук Генадій Кузьмич Гетьман.
|
|
|
|
|
Колектив кафедри 1994 рік
|
Колектив кафедри 1998 рік
|
|